Сьогодні настає час поступово підводити підсумки побаченого, почутого і пережитого. Гадаю довго тягнути «кота за хвоста» не буду і одразу перейду до діла.
В коментарях до одного з моїх блогів якось прочитав, що, мовляв, я занадто вихваляю Німеччину і при тому принижую порядки і устрої власної держави. По-перше, я нічого не вихваляю і не засуджую. Я написав в першому блозі, шо точка зору на речі в моїй статтях суто субєктивна + описував я просто ті речі, які зацікавили мене особисто і, гадаю, певною мірою, читачів. Те що менталітет людей абсолютно відмінний від нашого, про це говорити, гадаю, лишні раз не потрібно. Чому так склалося? Про це посудіть самі, дати правильну відповідь не так вже й складно.
Отож підсумки... Одразу застерігаю! Висновки про пережите теж суто субєктивні і, описуючи ту чи іншу подію, чи то пак, критикуючи ту чи іншу проблему, абсолютно всю відповідальність беру на себе. Крім того описувати про те чого в нас на Україні немає, чи навпаки є, це вже не моя справа, та й не потрібно це нікому, бо самі в тому варитесь і все бачите. Маю на увазі ВСЕ! Не тільки політичну сторону, а навіть такі елементарні речі як повсякденний побут пересічного українця, навіть наша українська природа!
Отже останній блог я вирішив побудувати з двох частин: 1 під назвою «Німецький прапор у багнюці: плюси і мінуси», а також 2 суто колонка під назвою «Німеччина у фото». Гадаю вам буде цікаво.
Отже, як казав відомий всім космонавт і герой Радянського Союзу Гагарін: «Поїхали!»

Розпочну з плюсів:
- Чи то програш Німеччини у світових війнах, чи то нудні будні посприяли тому факту, що практично кожен 2, а той просто кожен німець займається спортом. Розумію що не кожен українець зможе собі дозволити професійно, чи навіть любительськи займатися лижним спортом чи ще якимсь видом спорту, але навіть такі елементарні речі як біг, легка атлетика і так далі, на жаль, не є частиною побу пересічного громадянина України. Радує око, чесно кажучи, коли бачиш жіночку під 50, чи бабусю років 60-70, яка бігає, їде на велосипеді, катається на роликових ковзанах чи грає в волейбол.
Можливо я не правий, просто був замаленький щоб запамятати, але, здається, в Союзі люди були поспортивніше. Що ж сталося? Незалежність зробила з нас лежнів?

- Наступний пункт я вже описував раніше. Це – транспорт. Він в мене відноситься як до плюсів так і до мінусів. В плюси я вношу німецьку залізницю, яка гордо носить назву «Дойчебан». Як би самі німці не поганили і негативно не відзивались про нього, але особисто я знімаю перед ним капелюха. 10.30 на «Дойчебані» означає 10.30. Прийдеш на потяг в 10.32... ну тоді взагалі можеш не поспішати. Ваш потяг пішов, сер. Навіть той факт що прямим рейсом потяги їздять рідко і зазвичай щоб дістатися з одного місця в інше (маються на увазі довші дистанції) потрібно зробити не одну пересадку, не робить поїздки німецькими потягами менш цікавими і комфортними. Вже через те, що складається відчуття ніби ти їдеш в автобусі: не тресе як в потязі і не тарабанить як ми звикли колесами по колії )))

- Порадували також магазини і супермаркети. Навіть тим що тут крім них більше нічого немає. Я маю на увазі ринків як в нас на зразок Андрїївського чи Дикого. Час від часу влаштовуються так звані Flohmarkt, на який люди розпродають старий непотріб або речі, які тримати не хочеться і викинути шкода. Нам би теж не завадило запровадити щось таке, а то вже балкони тріщать він десятків кілограмів столітнього краму. Вибір товарів в магазинах доволі широкий,а ціни досить помірні, тому тут не ламають голову над тим що купити сьогодні банан чи апельсин (образно), беруть все і багато.

- Вміння святкувати – це величезний плюс! У нас на свята принято полежати і відпочити. На крайній випадок відвідати родичів. Тут гуляння ще ті! Я б назвав це все колективним духом, якого нам не вистачає. Вміння на голому місці зробити свято це теж талант. До цього пункту віднесу і вихідні дні та час вільний від роботи. Його теж намагаються провести з користю. Не залежно від погоди. Дощ – тоді йдемо грати в теніс чи в басейн, сонце – прогулянки містом, чи велосипедні сімейні міні-тури. Робочі дні для роботи, а вихідні для себе.

- Подобається як працюють громадські служби. Сміття забирають по датах, дороги від снігу розчищають вчасно, неполадки усувають швидко. Однак існує багато служб, як наприклад, чистка вікон, які є суто приватним бізнесом. Сімя займається справою і заробляє на уьому гроші. Зізнаюсь, в такому випадку часом проскакує халтура, однак не часто, що теж є по своєму плюсом.

- Наступний пункт присвячую приборам! На жаль, не зробив фото всіх яких хотів, але не менш того розповім про деякі з них. Практично все механізовано. Поштарі привозять посилки і дають тобі спеціальний прибор, в який ти записуєш своє прізвище на тачскріні. Так би мовити «получите, распишитесь». Подібними приборами користуються офіціанти в кафе, тільки тоді записується твоє замовлення, а точніше просто номери тої чи іншої страви чи напою, які ти замовив. В одному з попережніх блогів вже згадував про апарат для здачі пляшок. Кожна залізнична станція обладнена автоматом для продажі квитків і пошуку розкладу руху потягів. Зручна штука коли розібратися як вона працює. В торгових центрах розташовані також апарати для цифрового друку фото. Проте крім друку в клієнта є можливість всяка редагувати фото і крім того навіть друкувати сувенірні календарі і відкритки. Цікаіва річ, якісні фото і дуже доступна ціна, 27 центів за фото 10Х15.

- Виховання дітей: теж плюс і мінус. Плюс в тому, що дитячий вільний час спланований. По годинах їсти, по годинах спати. Це і для здоровя корисно і дитину більше організовує. Однак діти тут дуже розбалувані, хитрі і розбещені. Можливість мати все що захочеш рано чи пізно, робить дітей практично байдужими до тих всіх покарань і заборон, які вигадують батьки. «Посварить, а потім все одно дасть мені що захочу» - це психологія більшості німецький дітей.

- В останньому пункті просто перерахую деякі речі, за якими буду сумувати. Розписувати, гадаю, їх не потрібно, так як і так все ясно: культура, чистота, ввічливість (стосується всіх робітників підприємств, організацій, автобусів, потягів, продавців супермаркетів і т.д.). Якби ти навіть захотів щоб на тебе накричали в магазині злі продавщиці, то певно не дочекаєшся такого щастя. Сюди ще віднесу толерантність і довіру, ну і звісно відкриті кордони!
Досить плюсів, а то ще знову звинуватять у надмірному вихвалянні Німеччини.

Перейдемо до мінусів:

- І одразу про транспорт: без автомобіля тут нікуди! Я вже згадував що автобуси перестають курсувати після 6, і це для мене було великою проблемою, особливо за холодної погоди. Тому тут ставлю величезний мінус!

- Признаюся чесно, я не в захваті від стосунків у німецьких сімях між батьками і дітьми. Американський стиль самостійного життя дуже вкорінився в німецький, якщо не в увесь європейський, побут. Псля повноліття звязки практично обриваються, і ще більше послаблюються коли діти стають на ноги і буквально покидають «батьківське гніздо». Не сподобалася неповага внуків до бабусь і дідусів. А особливо здивувало те що всіх це влаштовує і ніхто особливо з цього приводу не ламає собі голову. Без перебільшення, певно кожна 3 подружня пара розлучається. Майже кожна сімя має свого скелета в шафі. Це як добрий день, хоча особисто я не можу уявити як мої бабуся і дідусь будуть запрошувати мене в гості, а я буду їх просто ігнорувати. Дивно. Мінус.

- Говорив за довіру, поставив їх плюс, а лампу з мого велосипеда таки стягнули. От тобі й маєш. Всі ми люди як не крути.

- Німці доглядають за собою – це можна віднести до плюсів однозначно, але що я хочу записати сюди, так це те, що вони не надто дошлядають за чистотою в домі. Не вистачає в них часу – скоріше за все. Але хочу уточнити: маю на увазі не миття, витирання пилюки, а такі дрібниці як просто оскладати свої речі на місця. Приклад: поштова картка з привітаннями до Різдва від родичів вже тиждень лежить на плиті, покроплена водою, запацькана жиром, але на видному місці!

- В наступному пункті хотів би виправити одну помилку яку я зробив в одному з попередніх блогів. Пива місткістю 0.44 (так здається я писав) немає, є 0.4 і то практично в кожному кафе. Мало і дорого. Мінус. Краще затаритись в супермаркеті, про що я писав вище.

Можна було ще багато чого написати, але думаю, що на цьому буду ставити крапку. Багато плюсів, багато мінусів. Вже не дивує те що дивувало раніше. Так, інший побут та інші звичаї, інші люди, але загалом одні й ті ж проблеми. Все що я хотів донести своїми статтями це те, що люди живуть добре завдячуючи тільки собі. Створити своє „світле майбутнє“ це суто наша справа, в якій нам ніхто не допоможе.

Ваш Коля К.
Чао!